У західній частині Атлантичного океану, біля південно-східних берегів США, існує район, трохи схожий на трикутник. Річ у тім, що в цьому просторі або поблизу нього, відбувається щось таємниче і нез'ясовне: безслідно зникають кораблі й літаки, а іноді й підводні човни. Досвідчені моряки і льотчики не в змозі визначити своє місцеположення, команди і пасажири залишають судна без всяких видимих на те причин і теж зникають назавжди.
Упродовж півстоліття цей район залишається одним з найдивовижніших і загадковіших місць на земній кулі. Висуваються різні гіпотези для пояснення цих зникнень, від незвичайних погодних явищ до викрадань інопланетянами. Проте скептики стверджують, що зникнення судів у цьому районі відбувається не частіше, ніж в інших місцях світового океану і пояснюються природними причинами.
Наразі відомо про зникнення приблизно 100 крупних морських і повітряних судів за останні сто років. Окрім зникнень, повідомляється про справні суди, кинуті екіпажем, і про інші незвичайні явища, такі як миттєві переміщення в просторі, аномалії з часом тощо. До речі, про деякі події так і не вдалося знайти ніякої інформації в офіційних джерелах.
І ось група російських учених вирішила розкрити секрет Бермудського трикутника. Ще в 1959 році вченими було запропоновано так звану клатратну модель структури води.
Дослідники провели розрахунок енергетичних характеристик, необхідних для переходу вільних молекул води з незв'язаного стану в порожнину клатрата і назад. У природних умовах порожнини в клатратах води можуть займати молекули природних газів, утворюючи кристалогідрати. Найбільш поширеним кристалогідратом, що зустрічається у вічній мерзлоті і на дні морів і океанів, є кристалогідрат вуглеводневого брата газу – метану. Він є масою, схожою на мокрий сніг. Такі кристалогідрати, в принципі, можуть використовуватися як паливо, альтернативне нафті і газу, але, разом з тим, являють велику небезпеку для життя на Землі.
До речі, в 1988 році британський геолог Бен Кленнел у всіх загадкових подіях в горезвісному трикутнику винив саме кристалогідрати метану. Під впливом тепла, що йде з земних надр, та інших чинників метан здатний утворювати величезні міхури під донними осіданнями. Такі міхури перевертають кораблі, а потім затягують їх у водяну воронку, що утворилася. Ну а газ, що вирвався на поверхню, може вибухати під час зіткнення з повітрям, від чого гинуть і літаки.
До речі, таке виділення метану не виключає катастроф і в майбутньому. Велику небезпеку в цьому може зіграти і глобальне потепління, яке, за словами вчених, неминуче нас чекає.
За матеріалами utro.ua